У липні виповнюється три роки з моменту відкриття ринку землі в Україні. Зараз продовжується другий етап земельної реформи, в рамках якого доступ до ринку отримали юридичні особи. Третій і завершальний етап має на меті гармонізацію земельного законодавства України з нормами ЄС, включаючи можливість участі громадян та юридичних осіб країн ЄС в ринку землі.
Це питання є дуже чутливим для України. У 2020-2021 роках був прийнятий пакет законів, які започаткували ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення. Водночас було досягнуто компроміс щодо участі іноземців на ринку землі: остаточне рішення повинно бути прийняте на всеукраїнському референдумі. Через війну та воєнний стан референдум поки що неможливий.
Незважаючи на війну, Україна почала переговори про вступ до ЄС, що передбачає адаптацію національного законодавства до стандартів ЄС. У рамках цього процесу була розроблена Концепція гармонізації земельного законодавства України з правом ЄС, що передбачає розробку відповідних законопроєктів.
Позиція ЄС щодо земельного законодавства
Європейський Союз базується на чотирьох свободах: вільний рух товарів, капіталу, послуг і робочої сили. Вільний рух капіталу включає землі сільськогосподарського призначення за 63 статтею Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЕС). Це означає, що учасники ринку землі не повинні підлягати обмеженням на рух капіталу між державами-членами ЄС. Національні закони держав-членів не можуть обмежувати цей рух.
Зараз, відповідно до Земельного кодексу України, іноземці та юридичні особи, створені за законодавством інших країн, не можуть набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Це положення суперечить вище зазначеній статті 63 ДФЕС і може трактуватися як дискримінація громадян та юридичних осіб ЄС. Відповідно, українське земельне законодавство потребує змін для повноправного членства в ЄС.
Досвід нових членів ЄС
Допуск іноземців до ринку землі ні в одній країні ЄС не призвів до масового розпродажу земель. Кожна держава встановлювала власні обмеження та захисні механізми. Наприклад, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва та Словаччина мали обмеження на придбання землі іноземцями на момент вступу в ЄС у 2004 році. Кожна з цих країн мала перехідний період для збереження чинних регуляцій, а Польща – навіть на дванадцять років. Аналогічний перехідний період був наданий Болгарії та Румунії при їхньому вступі в 2007 році.
Україна також може встановити свої рамки для земельного законодавства на час дії перехідного періоду.
Економічний ефект
Доступ громадян та юридичних осіб з ЄС до ринку землі сприятиме залученню інвестицій, відновленню та зростанню економіки України. Іноземні компанії принесуть нові технології, передові практики та навички, що підвищить продуктивність агросектора. Землевласники отримають ринкову компенсацію за продаж або оренду землі, що сприятиме зростанню вартості земельних ділянок.
Час на роздуми
Відкриття ринку землі для громадян ЄС не є нагальним питанням для України. По-перше, війна триває, і до її завершення продаж землі іноземцям не буде можливий. По-друге, переговори про вступ до ЄС можуть тривати ще кілька років. Але вже зараз необхідно готувати пропозиції та реформувати законодавство, щоб максимально врахувати національні інтереси під час переговорів.
Українське суспільство повинно зрозуміти логіку європейського законодавства, яке забезпечує верховенство права та захист прав і свобод. Бізнес і держава отримають час на стратегічне планування, щоб максимально використати можливості від відкриття ринку землі для іноземних гравців.
Коментарі