Згідно Податкового кодексу України – а саме п.п. 14.1.147, плата за землю входить до складу податку на майно і включає в себе два види платежів: земельний податок та орендну плату за ділянки, що знаходяться у державній або комунальній власності.
Земельний податок
Згідно з пунктом 269.1 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, паїв (часток), і землекористувачі, що мають право постійного користування земельними ділянками державної або комунальної власності. Таким чином, земельний податок сплачують лише ті, хто володіє землею або має право на її постійне користування.
Об’єкти оподаткування земельним податком:
- Земельні ділянки, що знаходяться у власності.
- Земельні паї (частки), що знаходяться у власності.
- Земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у постійному користуванні.
Базою для оподаткування є нормативна грошова оцінка (НГО) земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, якщо НГО була проведена, або площа земельних ділянок, якщо НГО не була проведена.
Для нарахування земельного податку можуть бути дані з Державного земельного кадастру (ДЗК). У разі відсутності даних у ДЗК можна використовувати:
- Дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
- Державні акти, що підтверджують право власності чи постійного користування земельною ділянкою.
- Рішення органів місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі власникам паїв.
- Сертифікати на право на земельні паї (частки).
- Інші правовстановлюючі документи.
Орендна плата
Орендну плату сплачують особи, з якими органи місцевого самоврядування уклали договори оренди земельних ділянок державної або комунальної власності.
Зазначається, що платники єдиного податку не звільняються від сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності, хоча і звільняються від земельного податку (п. 297.1 ПКУ).
Об’єктом оподаткування орендною платою є земельні ділянки комунальної або державної власності, на які укладено договір оренди. Органи виконавчої влади до 1 лютого передають інформацію про орендарів до органів ДПС, після чого виникає обов’язок зі сплати орендної плати з моменту державної реєстрації договору оренди.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі, однак річна сума не може:
- Бути меншою за розмір земельного податку: для земель, НГО яких проведено, – не більше ніж 3% їх НГО.
- Для земель загального користування – не більше ніж 1% їх НГО.
- Сільгоспугіддя – від 0,3% до 1% їх НГО.
- Для земель, НГО яких не проведено, – не більше ніж 5% НГО одиниці площі ріллі по області.
- Перевищувати 12% НГО, за винятком випадків, коли орендар визначається на конкурентній основі.
- Перевищувати розмір земельного податку для пасовищ зі статусом гірських у населених пунктах.
Якщо у договорі оренди вказаний розмір орендної плати нижчий за мінімально допустимий, орендна плата повинна бути сплачена у мінімально допустимому розмірі.
Подання декларації щодо плати за землю
Базовим податковим періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 Податкового кодексу України). Платники самостійно обчислюють суму податку на поточний рік станом на 1 січня та зобов’язані подати декларацію до 20 лютого цього ж року.
Форма декларації є спільною як для земельного податку, так і для орендної плати. Однак, якщо сільськогосподарське підприємство виступає платником обох платежів, воно повинно подавати окремі декларації для кожного з них.
Коментарі